User:Nederlandse Leeuw/1015

Kievan succession crisis of 1015–1019
Battle of the Alta River (1019). Miniature in the Radziwiłł Chronicle (15th century).
Date 1015–1019 Location Kievan Rus' Result Victory for Yaroslav; Polish annexation of the Cherven Cities
Belligerents
Kievan Rus' loyal to Svyatopolk I Duchy of Poland (1018) Kingdom of Hungary (1018)	Kievan Rus' loyal to Yaroslav I
Commanders and leaders
Svyatopolk I Bolesław I the Brave	Yaroslav I

The Kievan succession crisis of 1015–1019, also known as the Feud of the Volodimerovichi or the Internecine war in Rus', was a war of succession in Kievan Rus' caused by the death of Volodimer I of Kiev in 1015. Several of his sons claimed the throne, and began fighting and killing each other, until eventually Yaroslav emerged victorious in 1019.

The events of the dynastic crisis are reflected in Rus' sources (chronicles and works of the Boris and Gleb cycle; see The Tale of Boris and Gleb in the Primary Chronicle), and in the chronicles of the Polish Gallus Anonymus and German Thietmar of Merseburg. The later Old Norse saga of Eymundar þáttr hrings also retains echoes of these events. An analysis of all available sources shows a rather contradictory picture, and there is no consensus among researchers on the course of the events of the war.

Background

The conflict was rooted in the fact that prince Volodimer I had many sons who could claim Kiev after their father's death. There are mentions that Volodimer singled out Boris (Borys) among his sons, but there are no direct indications that Boris was to become the main heir. The Prince of Turov, Sviatopolk, was the eldest son of Volodimer; although according to other sources, Sviatopolk was Volodimer's nephew, the son of his elder brother of Yaropolk I of Kiev. In 1013, Sviatopolk was imprisoned by Volodimer because of his attempts to seize the Kievan throne with the help of Polish duke Bolesław I the Brave, whose daughter (her name has not been preserved) Sviatopolk was married to. In response to Sviatopolk's arrest, Bolesław I set out on a campaign against Rus', enlisting the support of the Pechenegs. Volodimer was forced to release Sviatopolk together with the daughter of Bolesław I.

In 1014, another son of Volodimer I, Yaroslav (since the 19th century dubbed Yaroslav "the Wise"), who reigned in Veliky Novgorod, refused to send tribute to Kiev; thus, a war was brewing between Kiev and Novgorod. To campaign against Kiev, Yaroslav hired some Varangians, whose behaviour caused an uprising of the people of Novgorod, which Yaroslav brutally suppressed. Meanwhile, in Kiev, while preparing for a campaign against his rebellious son, prince Volodimer I fell ill and died on 15 July 1015. According to the Primary Chronicle, which contains a hagiographic account favouring Boris and Gleb, Volodimer's favourite son at the time was Boris, who was with the army in a campaign against the Pechenegs.

Course

1015

The Primary Chronicle reports that Sviatopolk seized the throne, taking advantage of the absence of other brothers in Kiev. It also attributes to him the intention to destroy his competing relatives. Sviatopolk had reason to worry: Yaroslav had already openly broken with Kiev, and the Kievan druzhina, who had returned from Boris's unsuccessful campaign against the Pechenegs, was urging Boris to seize Kiev by force. Борис нібито відмовився і 24 липня 1015 року загинув у своєму таборі в урочищі Льто (на місці майбутнього м. Boryspil) від рук підісланих убивць. 5 вересня 1015 був убитий неподалік від Smolensk (later capital of the Principality of Smolensk) муромський князь Гліб Володимирович. Древлянський князь Святослав Володимирович спробував втекти в Угорщину, але також був убитий.

Про те, що Святополк наказав убити своїх братів, ми знаємо з руських джерел. Частина істориків дотримується думки, що вони складалися під контролем Ярослава Мудрого чи його нащадків і не відображають правдивих фактів. Thietmar of Merseburg (сучасник подій) взагаліне згадує про вбивства, більше того, стверджує, що Святополк втік до Польщі одразу після смерті Володимира. В сазі про Еймунда (датована 13 ст.) стверджується, що Ярослав підіслав своїх варягів, щоб убити свого брата Бурислейфа (можливо, мається на увазі Борис). Іноді з цього твердження роблять висновок, що під час усобиці Борис підтримував Святополка, можливо навіть привів йому на допомогу печенігів. Зараз неможливо з повною певністю сказати, що сталося насправді, але свідчення пізнього й неясного зарубіжного джерела все ж навряд чи переважує усталену версію руського літописання.

1016

Згідно з літописом про події в Києві Ярослава повідомила його сестра Предслава. Звістка про вокняжіння Святополка начебто надійшла одразу після придушення Ярославом антиварязького виступу новгородців, тому князь був змушений швидко шукати миру з Новгородом, підтримка якого була йому необхідна у війні зі Святополком. Новгородці вирішили підтримати Ярослава. The battle between Yaroslav's Varangian–Novgorodian army and the Kievan army took place in autumn 1015 or spring 1016 near the town of Liubech on the river Dnieper. The main textual witnesses of the Primary Chronicle provide conflicting accounts on details (in lines 141.17–142.22) of the Battle of Liubech. The Kievans were defeated and Yaroslav took over the capital.

Дослідники, які виходять з повідомлень Тітмара Мерзебурзького про перебування Святополка в Польщі з моменту смерті Володимира, припускають, що на києвському престолі спочатку утвердився якійсь інший з синів Володимира — Mstislav of Chernigov або ж Sviatoslav the Derevlian. І саме його військо зазнало поразки під Любечем. Якщо це був саме Святослав, то історія з його втечею на Захід відбулася вже після Любеча і його переслідувачем був не Святополк, а саме Ярослав.

1017

Не відмовився від претензій на престол і Святополк. Його союзником у боротьбі проти Ярослава став тесть — Болеслав I Хоробрий. Розуміючи, що силова акція Болеслава I на підтримку свого зятя є лише справою часу, Ярослав уклав угоду, спрямовану проти Болеслава I, with Holy Roman Emperor Henry II, котрий з липня 1015 воював із Польщею, і сам рушив із військом до Берестя 1017, одночасно із вторгненням Генріха II у Польщу. Шукаючи виходу зі скрутного становища, Болеслав I запропонував Ярославові мир, підтримувати який мав шлюб Болеслава I із сестрою Ярослава Предславою.

1018

Main article: Bolesław I's intervention in the Kievan succession crisis

Імовірно, умовами миру було звільнення доньки Болеслава I і повернення Святополка до туровського княжіння. Ярослав відкинув таку пропозицію. Тоді Болеслав I на поч. 1018 уклав мир з імператором Генріхом II на умовах status quo ante і звернув свою увагу на схід. Із військом 2—5 тис. поляків, 300 німецьких лицарів, 500 угорців та 1 тис. печенігів 22 липня 1018 Болеслав I став над Західним Бугом (прит. Нарева, бас. Вісли) біля міста Волинь (городище біля с. Гродек Грубешівського повіту Люблінського воєводства, Польща). Шлях на схід йому заступило військо Ярослава, яке 23 липня 1018 було вщент розбите. Ярослав Володимирович утік до Новгорода. Польське військо прискореним маршем пішло на Київ. За повідомленням Тітмара Мерзебурзького, 14 серпня 1018 польський князь Болеслав I тріумфально в'їхав у місто.

Київським князем знову став Святополк, але його жінка залишилася в полоні у Ярослава. Святополк віддав Болеславу I Cherven Cities та був змушений сплатити велику контрибуцію, для збирання якої Болеслав I поставив по руських містах польські гарнізони. Отримавши виплату, Болеслав I повернувся з Києва до Польщі, можливо вже у вересні 1018. Руський літопис стверджує, що Святополк наказав таємно вбивати поляків. Як заручників Болеслав I узяв із собою бояр Ярослава та його сестер.

1019

Тим часом Ярослав зібрав у Новгороді нове військо i вдруге виступив проти Святополка. Святополк, залишившись без польської підтримки, втік із Києва до печенігів. 1019 Святополк прийшов із великим військом печенігів повернути собі київський стіл. У битві, яка сталася на місці, де було вбито Бориса, Ярослав переміг Святополка і знову посів київський стіл.

Aftermath

Болеслав I не надав допомоги зятеві, й хоча вимагав від Ярослава Володимировича повернення своєї доньки, відомості про неї зникають.

Про Святополка руський літописець пише, що той втратив розум і загинув десь «межи Чехи і Ляхи».

Bibliography

Primary sources

• Primary Chronicle (c. 1110s).
• Thietmar of Merseburg, Chronicon Thietmari (1018).
• Gallus Anonymus, Gesta principum Polonorum (c. 1118).
• Eymundar þáttr hrings (c. 1250).
• Назаренко А. В. Немецкие латиноязычные источники IX—XI веков: Тексты. Перевод. Комментарий. Москва, 1993.
• Щавелева Н. И. Польские латиноязычные средневековые источники: Тексты. Перевод. Комментарий. Москва, 1990.

Monographs

• Алешковский М. Х. Повесть временных лет: судьба литературного произведения в древней Руси. Москва, 1971.
• Ильин Н. Н. Летописная статья 6523 года и ее источник. Москва, 1957.
• Карпов А. Ярослав Мудрый. Москва, 2001.
• Михеев С. М. «Святополкъ сѣде в Киевѣ по отци»: усобица 1015—1019 годов в древнерусских и скандинавских источниках. Москва, 2009.
• Толочко О. П., Толочко П. П. Київська Русь: Україна крізь віки, т. 4. Київ, 1998.
• Хорошев А. С. Политическая история русской канонизации (XI—XVI вв.). Москва, 1986.

Journal articles

• Головко О. З історії міжкнязівської війни 1015—1019 рр. на Русі // Україна в Центрально-Східній Європі: Студії з історії XI—XVIII століть, 2000, вип. 1.
• Котляр, М. Ф. Чи Святополк убив Бориса і Гліба? // Український історичний журнал, 1989, № 12.
• Лященко А. И. «Eymundar Saga» и русские летописи // Известия АН СССР: Серия VI, 1926, т. 20, № 12.
• Мельникова Е. А. Был ли Ярослав убийцей своего брата? // Древняя Русь в свете зарубежных источников. М., 1999.
• Поппэ А. О зарождении культа святых Бориса и Глеба и о посвященных им произведениях // Russia mediaevalis. München, 1995, t. VIII, 1.
• Cook R. Russian History, Icelandic Story, and Byzantine Strategy in Eymundaráttr Hringssonar // Viator: Medieval and Renaissance Studies, 1986, vol. 17.
• Ostrowski, Donald (2006). "Alexander Nevskii's 'Battle on the Ice': The Creation of a Legend". Russian History/Histoire Russe. 33 (2/4). Brill: 289–312. doi:10.1163/187633106X00186. ISSN 0094-288X. JSTOR 24664446.

Reference works

• Галушка, А. А. Усобиця Володимировичів 1015—1019 // Encyclopedia of History of Ukraine : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 246. — ISBN 978-966-00-1359-9.

Category:Military history of Kievan Rus' Category:11th century in Kievan Rus' Category:1010s conflicts Category:Wars of succession involving the states and peoples of Europe Category:Primary Chronicle